Канавіт - інструкція, застосування, аналоги препарату

Вітамін K та інші гемостатики, фітоменадіон. Профілактичне та терапевтичне використання вітаміну K₁ базується на його важливій ролі у формуванні коагуляційних факторів у печінці та позитивному впливі на авітаміноз K₁ після порушення кишкової флори антибіотиками та хіміопрепаратами. Вітамін K₁ впливає на біосинтез фактора II (протромбін), фактора VII (проконвертин), фактора IX (фактор Крістмаса) і фактора Х (фактор Стюарта–Прауера).

Застосування Канавіту

Профілактика та лікування кровотеч, що зумовлені зниженим згортанням крові, спричиненим гіповітамінозом або авітамінозом K, а також пригніченням факторів згортання крові ІІ, VII, IX та Х різної етіології.

Геморагічні ускладнення при лікуванні непрямими антикоагулянтами кумаринового типу (такими як, наприклад, варфарин).

Гіпокоагуляція після тривалої обструкції жовчних шляхів та на ранніх стадіях цирозу печінки. Кишкові захворювання, що пов'язані з порушенням всмоктування, після тривалого лікування антибіотиками, сульфаніламідами і саліцилатами.

Геморагічні явища у новонароджених, маткові кровотечі.

У профілактичних цілях перед пологами для захисту матері та новонародженого від кровотечі, лікування кровотеч у новонароджених.

У хірургії при довготривалих жовчних дренажах та при передопераційній підготовці пацієнтів зі зниженим згортанням крові.

Канавіт - склад і форма випуску препарату

Форма випуску - розчин для ін'єкцій.

Склад. Діюча речовина:phytomenadione (вітамін К₁).

1 мл розчину для ін'єкцій містить фітоменадіону 10 мг.

Допоміжні речовини: полісорбат 80, ацетат натрію, динатрію едетат, вода для ін'єкцій.

Канавіт: як приймати препарат

Внутрішньовенне та внутрішньом’язове, а також пероральне введення (для цього, після наповнення, використовувати шприц без голки).

Не рекомендоване інфузійне введення.

Дорослі та пацієнти літнього віку:

Кровотечі після терапії антикоагулянтами:

При тяжких випадках вживати від 10 до 20 мг (від 1 до 2 ампул) Канавіту, розведеного у 5–10 мл води для ін’єкцій або 5 % розчином глюкози, вводити повільно (принаймні 30 секунд) внутрішньовенно. Якщо кровотеча не зупиняється, то через 3-4 години можливе повторне введення, але не більше 40 мг на добу. У невідкладних ситуаціях обов’язкове вливання свіжої крові або замороженої плазми. У легших випадках Канавіт застосовувати внутрішньом’язово. Обов’язково потрібно пам’ятати, що дія вітаміну К1 є довготривалою, особливо при застосуванні великих доз та при супутньому припиненні антикоагулянтної терапії може досягатися максимум за 24 години, коли можливе небажане збільшення згортання крові. З цієї причини рекомендується діяти обережно, якщо це можливо, застосовувати Канавіт пероральним введенням або внутрішньом'язовим і в нижчих дозах, щоб уникнути у пацієнта нових тромбоемболічних ускладнень у зв'язку зі швидким збільшенням рівня факторів згортання крові.

Необхідний постійний нагляд за показниками згортання крові, поки вони не стабілізуються.

Профілактика та лікування кровотеч при хворобах жовчних шляхів і печінки:

При незначному зниженні факторів згортання крові застосовувати від 5 до 10 мг лікарського засобу внутрішньом’язово 3 рази на тиждень. При більш тяжкому зниженні згортання крові та при відкритих кровотечах застосовувати 1–2 мл ампули внутрішньом’язово 1–2 рази на тиждень до нормалізації рівня протромбінового комплексу. При менш розвинених стадіях цирозу печінки вводити внутрішньом’язово від 20 до 30 мг Канавіту 3 рази на тиждень.

Профілактика кровотеч перед хірургічними втручаннями у пацієнтів зі зниженим рівнем коагуляційних факторів.

Перед невідкладними хірургічними втручаннями застосовувати від половини ампули до двох ампул внутрішньовенно, у менш екстрених випадках - 5 мг внутрішньовенно. Якщо хірургічне втручання заплановане, лікарський засіб вводити за 6 - 12 годин.

Інші кровотечі.

При зниженому рівні факторів ІІ, VII та X, при кровотечах різного походження застосовувати 1-2 ампули внутрішньом’язово до коригування коагуляції та зупинення кровотечі.

Найвища разова доза становить 20 мг, найвища добова доза Канавіту - 40 мг для обох методів застосування.

Примітка. При внутрішньовенному застосуванні емульсію для ін'єкцій розводити 1:5 (водою для ін’єкцій або 5 % розчином глюкози), вводити повільно зі швидкістю близько 1 мл за 20 секунд.

Люди літнього віку більш чутливі до дії лікарського засобу, тому для цієї вікової групи потрібно назначати найменші рекомендовані дози.

Педіатрична практика (віком до 18 років).

Лікарський засіб можна вводити внутрішньом’язово, внутрішньовенно або перорально.

Не змішувати з іншими лікарськими засобами. Проте, може бути введено шляхом ін'єкції дози у нижню частину інфузійного набору, що містить 5 % декстрози або 0,9 % хлориду натрію при швидкості введення ≥ 0,7 мл/хв.

Здорові новонароджені 36 тижнів гестаційного віку або старші ‒ 1 мг ін'єкції вводиться внутрішньом’язово при народженні або незабаром після народження.

Або 2 мг перорально при народженні або незабаром після народження. Після оральної дози слід вводити додаткову дозу 2 мг у віці 4 - 7 днів. Ще 2 мг пероральної дози слід вводити через 1 місяць після народження. У винятково формульній групі немовлят третя оральна доза може бути відмінена.

Недоношені новонароджені (менше 36 тижнів гестаційного віку масою тіла 2,5 кг або більше) та особливо схильні до ризику народження у термін (наприклад, недоношеність, родова асфіксія, обструкційна жовтяниця, нездатність ковтати, введення антикоагулянтів або протиепілептичних засобів матері).

1 міліграм ін'єкції внутрішньом’язово або внутрішньовенно при народженні або незабаром після народження. Кількість подальших доз та їх частота повинні бути визначені на основі стану коагуляції.

При лікуванні передозування антикоагулянтами кумаринового типу, рекомендована доза 250 - 300 мікрограмів/кг внутрішньовенно для дітей масою тіла більше 1.6 кг.

Для пацієнтів, які продовжують отримувати варфарин, рекомендована доза для часткового скасування антикоагуляції становить 30 мкг/кг, що вводяться шляхом внутрішньовенної ін'єкції, у дітей з масою тіла більше 13 кг.

Недоношені новонароджені (менше 36 тижнів гестаційного віку масою тіла менше 2,5 кг): 0,4 мг/кг (еквівалентно 0,04 мл/кг) ін'єкції внутрішньом’язово або внутрішньовенно при народженні або незабаром після народження. Ця парентеральна доза не повинна бути перевищена. Кількість подальших доз та їх частота повинні бути визначені на основі стану коагуляції.

Доведено, що у пацієнтів із холестатичними захворюваннями печінки, як основного захворювання, та з порушеннями всмоктування пероральна профілактика є недостатньою.

Попередження: необхідно звернути увагу на розрахунок та вимірювання доз по відношенню до маси тіла у дитини (часті помилки умов використання - таких як, у 10 разів перевищена доза).

Канавіт - протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання:

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.
• Дефіцит глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази.
• Гіперкоагуляція. Тромбоемболія.
• Гемолітична хвороба новонароджених.
• Тяжка печінкова недостатність.

Побічні ефекти. Висип. Гіпергідроз. Реакція в місці застосування, запалення в місці введення ін'єкції, біль в місці введення ін'єкції, венозне запалення або флебіт. Ціаноз, циркуляторний колапс. Бронхоспазм. Гемолітична анемія (при дефіциті G-6-P-дегідрогенази). Жовтяниця у новонароджених. Анафілактоїдні реакції.

Аналоги Канавіту

Аналогів не знайдено.