Клопіксол Депо - інструкція, застосування, аналоги препарату
Клопіксол Депо – склад і форма випуску препарату
Клопіксол Депо: як приймати препарат
Клопіксол Депо – протипоказання, побічні ефекти
Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Зуклопентиксол є нейролептиком з групи тіоксантену. У клінічному застосуванні зуклопентиксолу деканоат показаний для підтримуючого лікування пацієнтів з хронічними психотичними порушеннями. Також отримано позитивні результати при лікуванні гіперактивних та агресивних пацієнтів з розумовою відсталістю.
Зуклопентиксолу деканоат особливо ефективний при лікуванні ажитованих, неспокійних, вороже або агресивно налаштованих пацієнтів.
Зуклопентиксолу деканоат забезпечує можливість безперервного лікування, що надзвичайно важливо для пацієнтів, які не виконують призначення лікаря щодо прийому зуклопентиксолу перорально. Зуклопентиксолу деканоат запобігає розвитку частих рецидивів, які пов’язують із перериванням пацієнтами застосування пероральних лікарських засобів.
Застосування Клопіксолу Депо
Підтримуюча терапія шизофренії та інших психозів, особливо з такими симптомами як галюцинації, манії та порушення мислення зі збудженням, невгамовністю, ворожістю та агресивністю.
Клопіксол Депо – склад і форма випуску препарату
Розчин для ін’єкцій.
Склад. Діюча речовина: zuclopenthixol.
1 мл розчину містить зуклопентиксолу деканоату 200 мг.
Допоміжні речовини: тригліцериди середнього ланцюга.
Клопіксол Депо: як приймати препарат
Дорослі
Дози препарату та інтервал між ін’єкціями визначають індивідуально, відповідно до стану пацієнта з метою досягнення максимального стримування психотичних симптомів з мінімумом небажаних ефектів.
При підтримуючому лікуванні діапазон дозувань зазвичай становить 200-400 мг (1-2 мл) кожні 2-4 тижні.
Деяким пацієнтам можуть бути необхідними більш високі дози або коротші інтервали між ін’єкціями. Ін’єкції об’ємом понад 2 мл слід розподілити між двома введеннями в різні місця.
Якщо об'єм перевищує 2–3 мл розчину концентрацією 200 мг/мл, слід віддавати перевагу більш концентрованому розчину.
При переході з лікування пероральним зуклопентиксолом або зуклопентиксолу ацетатом на підтримуюче лікування зуклопентиксолу деканоатом слід керуватися нижчезазначеною схемою.
При переході з лікування пероральним зуклопентиксолом або зуклопентиксолу ацетатом на підтримуюче лікування зуклопентиксолу деканоатом слід керуватися нижчезазначеною схемою.
1) Перехід із перорального зуклопентиксолу на зуклопентиксолу деканоат.
Пероральна добова доза (мг) ×8 = доза зуклопентиксолу деканоату (мг) кожні 2 тижні.
Пероральна добова доза (мг) ×16 = доза зуклопентиксолу деканоату (мг) кожні 4 тижні.
Пацієнтам слід продовжувати застосовувати зуклопентиксол перорально протягом першого тижня після першої ін’єкції, але у зменшеній дозі.
2) Перехід із зуклопентиксолу ацетату на зуклопентиксолу деканоат.
Одночасно з останньою ін’єкцією зуклопентиксолу ацетату (100 мг) слід призначати зуклопентиксолу деканоат внутрішньом’язово 200-400 мг (1-2 мл). Повторні ін’єкції зуклопентиксолу деканоату проводити 1 раз на 2 тижні. При необхідності можна призначати більш високі дози або робити коротші інтервали між ін’єкціями.
Зуклопентиксолу ацетат та зуклопентиксолу деканоат можна змішувати у шприці та вводити у вигляді однієї ін'єкції (спільна ін'єкція).
При переході з лікування іншими депонованими формами на 200 мг зуклопентиксолу деканоату слід керуватись еквівалентними співвідношеннями з 25 мг флуфеназину деканоату, 40 мг циз(Z)-флюпентиксолу деканоату або 50 мг галоперидолу деканоату.
Дози зуклопентиксолу деканоату та інтервали між ін’єкціями слід встановлювати відповідно до реакції пацієнта.
Клопіксол Депо вводити внутрішньом’язово у верхній зовнішній квадрант сідниці. Об'єм ін'єкції, що перевищує 2 мл, слід розподілити між двома введеннями в різні місця. Місцева переносимість добра.
Діти. Не рекомендується застосування дітям та підліткам через відсутність клінічних даних.
Клопіксол Депо – протипоказання, побічні ефекти
Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Циркуляторний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (наприклад, в наслідок дії алкоголю, барбітуратної чи опіоїдної інтоксикації), кома.
Побічні ефекти. Небажані ефекти у більшості випадків є дозозалежними. Їхня частота і тяжкість більш виражені на початку терапії та зменшуються при подальшому лікуванні.
Можливий розвиток екстрапірамідних розладів, особливо у перші кілька днів після ін’єкції та у початковій фазі терапії. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань і/або протипаркінсонічними препаратами. Регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. Протипаркінсонічні препарати не полегшують пізню дискінезію, а можуть посилити. Рекомендується зниження дози або, якщо можливо, припинення лікування зуклопентиксолом. У разі стійкої акатизії рекомендується застосування бензодіазепіну або пропранололу.
Існують повідомлення про рідкісні випадки пролонгації QT, шлуночкових аритмій: фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії, зупинки серця, піруетної тахікардії і раптового летального наслідку при застосуванні лікарських засобів, що належать до терапевтичного класу антипсихотичних засобів, у тому числі зуклопентиксолу деканоату.
Раптове припинення застосування зуклопентиксолу деканоату може спричинити симптоми відміни, найчастішими з яких є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгії, парестезії, безсоння, неспокій, тривожність та збудження. Пацієнти також можуть відчувати запаморочення, перемінні відчуття тепла або холоду та тремор. Симптоми зазвичай виникають протягом 1-4 днів після припинення застосування та зменшуються протягом 7-14 днів.
Дуже часто зустрічалися: Сонливість, акатизія, гіперкінезія, гіпокінезія. Сухість у роті.
Часто: посилення апетиту, збільшення маси тіла. Безсоння, депресія, тривожність, нервозність, патологічні сновидіння, збудження, зниження лібідо. Тремор, дистонія, гіпертонус, запаморочення, головний біль, парестезія, порушення уваги, амнезія, порушення ходи. Порушення акомодації, зору. Запаморочення. Тахікардія, посилене серцебиття. Закладення носа, задишка. Гіперсекреція слини, запор, блювання, диспепсія, діарея. Гіпергідроз, свербіж. Міалгія. Розлади сечовипускання, затримка сечі, поліурія. Астенія, втомлюваність, нездужання, біль.
Аналоги Клопіксолу Депо
- Клопіксол
- Клопіксол-Акуфаз
Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я.
