Гідрохлортіазид – інструкція, застосування, аналоги препарату

Гідрохлортіазид фото упаковки

Застосування Гідрохлортіазиду

Гідрохлортіазид: склад і форма випуску препарату

Гідрохлортіазид: як приймати препарат

Гідрохлортіазид: протипоказання, побічні ефекти

Аналоги Гідрохлортіазиду

Гідрохлортіазид – це сечогінний препарат з помірно вираженою активністю.

Застосування Гідрохлортіазиду

Гідрохлортіазид застосовується при таких показаннях:

  • набряковий синдром різного генезу (при застійній серцевій недостатності, цирозі печінки з асцитом, нефротичному синдромі, хронічної ниркової недостатності, передменструальному синдромі, затримці рідини при ожирінні, а також спричинені прийомом ліків, наприклад кортикостероїдами);
  • артеріальна гіпертензія (як монотерапія або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами);
  • симптоматичне лікування нефрогенного нецукрового діабету (для зменшення поліурії);
  • субкомпенсовані форми глаукоми;
  • профілактика утворення кальцієвих ниркових конкрементів.

Гідрохлортіазид: склад і форма випуску препарату

Гідрохлортіазид випускається у формі таблеток білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею. На поверхні таблеток допускаються мармуровість і вкраплення сірого кольору.

По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в пачці; по 20 таблеток у блістері.

Діюча речовина – гідрохлортіазид. 1 таблетка містить гідрохлортіазиду (у перерахуванні на 100% суху речовину) – 25 мг.

Допоміжні речовини – лактози моногідрат, повідон, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.

Гідрохлортіазид: як приймати препарат

Дозу гідрохлортіазиду встановлює лікар індивідуально. Таблетки слід приймати після їжі.

При набряковому синдромі початкова доза становить 25-75 мг (залежно від клінічної ефективності) 1 раз на добу або 1 раз в 2 дні. Максимальна добова доза – 100 мг.

Як антигіпертензивний засіб гідрохлортіазид призначати у початковій добовій дозі 25-50 мг на один прийом у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами.

В окремих випадках ефективне застосування в початковій дозі 12,5 мг. При необхідності дозу підвищувати, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 100 мг на добу.

Гіпотензивна дія гідрохлортіазиду проявляється протягом 3-4 днів, однак, для досягнення оптимального ефекту може знадобитися до 3-4 тижнів. Після закінчення лікування гіпотензивний ефект зберігається близько 1 тижня.

При передменструальному набряку звичайна доза становить 25 мг на добу, її слід застосовувати в період від початку прояву симптомів до початку менструації.

При нефрогенний нецукровому діабеті середня терапевтична доза становить 50 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 100 мг на добу.

Для профілактики утворення конкрементів (каменів) призначати по 50 мг 2 рази на добу.

Для зниження внутрішньоочного тиску при глаукомі призначати по 25 мг 1 раз протягом 1-6 днів; ефект настає через 24-48 годин.

Добова доза препарату для дітей з 2 років становить 1-2 мг⁄кг маси тіла. В залежності від маси тіла дітям від 2 до 12 років – 37,5-100 мг на добу. Кратність прийому – 1-2 рази на добу.

Діти. Застосовувати дітям старше 2 років.

Гідрохлортіазид: протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання

  • підвищена чутливість до гидрохлортиазиду, інших сульфонамідів або до будь-якого з компонентів препарату;
  • тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв);
  • механічна непрохідність сечовивідних шляхів;
  • тяжка печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія;
  • анурія;
  • подагра (тяжкі форми);
  • гіповолемія;
  • декомпенсований цукровий діабет;
  • порушення водно-сольового обміну (гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія).

Особливості застосування

Для зниження ризику розвитку раку шкіри, пацієнтів слід поінформувати про можливі профілактичних заходах, таких як обмеження впливу сонячного світла і УФ-опромінення, а у разі їх впливу – про необхідність адекватного захисту шкірних покривів.

Пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок слід з обережністю застосовувати діуретики, в т. ч. гідрохлортіазид. Тіазиди можуть викликати або прискорити розвиток азотемії і посилити вже існуючі порушення функції нирок.

Тіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки або з прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть незначні зміни водно-електролітного балансу або рівня аміаку в крові можуть спровокувати/прискорити розвиток печінкової коми, печінкової енцефалопатії, гепаторенального синдрому.

Слід пам'ятати про можливість їх виникнення у пацієнтів без алергії або бронхіальної астми в анамнезі.

Гідрохлортіазид може викликати реакцію ідіосинкразії, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії і гострій закритокутовій глаукоми.

Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору.

Застосування тіазидів слід починати тільки після корекції вже наявних порушень водно-електролітного балансу.

Тіазиди слід застосовувати з обережністю при захворюваннях, що супроводжуються підвищеною втратою калію.

У пацієнтів з набряками у спекотну погоду може виникати дилюционная гіпонатріємія; відповідними коректуючими заходами є обмеження води, а не введення солі, крім випадків, коли гіпонатріємія загрожує життю.

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів, у деяких пацієнтів може виникати симптомтоматична артеріальна гіпотензія.

Ішемічна хвороба серця, судин головного мозку, стеноз аортального та мітрального клапанів.

При призначенні гідрохлортіазиду слід враховувати, що пацієнти цієї вікової категорії можуть бути більш чутливі до препарату, тому вдвічі зменшена терапевтична доза може бути достатньою. Необхідно враховувати, що у пацієнтів літнього віку кліренс креатиніну залежить від віку, маси тіла, статі.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Гідрохлортіазид у період вагітності можна призначати тільки після оцінки співвідношення користь для матері/ризик для плода. Слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Доки не буде з'ясована індивідуальна реакція на препарат, слід утриматися від керування.

Побічні ефекти

  • Кров і лімфатична система: лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія з/без пурпури, гемолітична і апластична анемії, зменшення гематокриту, мієлосупресія, лімфаденопатія.
  • Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк (у т. ч. набряк обличчя, губ, язика, гортані, кінцівок, кишкові набряки).
  • Порушення метаболізму: гіперурикемія, яка може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання, порушення балансу електролітів, включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію, гіпомагніємію, гіперкальціємію, підвищення рівня ліпідів крові; подагра, гіперглікемія, глюкозурія, порушення толерантності до глюкози, що може викликати маніфестацію латентного цукрового діабету, гіпохлоремічний алкалоз; підвищення рівня сечовини і креатиніну, ферментів печінки та білірубіну, холестерину, тригліцеридів у плазмі крові.
  • Психічні розлади: занепокоєння, депресія, порушення сну, сплутаність свідомості, дезорієнтація, сонливість, зміна настрою та психіки, нервозність.
  • Нервова система: запаморочення, головний біль, парестезії, судоми, незвичайна стомлюваність і слабкість, апатія, уповільнення процесу мислення, запаморочення, астенія.
  • Органи зору: нечіткість зору, ксантопсія, кон'юнктивіт, гостра міопія та вторинна гостра закритокутова глаукома.
  • Органи слуху і рівноваги: вертиго, дзвін у вухах.
  • Серцево-судинна система: аритмії, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія.
  • Дихальна система, органи грудної клітки та середостіння: респіраторний дистрес-синдром, включаючи пневмоніт і набряк легенів.
  • Травна система: анорексія, нудота, блювання, діарея, запор, сухість у роті, посилення спраги, стоматит/афтозні виразки, глосит, зміна смакових відчуттів, біль/спазми у епігастральній області, панкреатит.
  • Гепатобіліарна система: розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, холецистит.
  • Шкіра та підшкірна клітковина: висип, фотосенсибілізація, свербіж, кропив'янка, пурпура, еритродермія, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, шкірні волчанкоподібні реакції, алопеція.
  • Опорно-руховий апарат: судоми або біль у м'язах.
  • Сечовидільна система: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.
  • Новоутворення: немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома).
  • Інші: зниження потенції/імпотенція, підвищення температури тіла, сиалоденит.

Аналоги Гідрохлортіазиду

  • Гідрохлор тіазид

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я.

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся