Дитилін – інструкція, застосування, аналоги препарату
Дитилін: склад і форма випуску препарату
Дитилін: протипоказання, побічні ефекти
Дитилін – це лікарський засіб з групи міорелаксантів.
Застосування Дитиліну
Дитилін приймається з метою міорелаксації при інтубації трахеї, ендоскопічних процедурах (бронхо-, езофаго-, ларинго-, цистоскопії), короткочасних операціях, що потребують міорелаксації (вправлення вивихів, репозиція уламків кістки), для підтримання міоплегії при оперативних втручаннях (гінекологічних, торакальних, абдомінальних), усунення судом при правці.
Дитилін: склад і форма випуску препарату
Дитилін випускається у формі розчину для ін'єкцій (прозора безбарвна рідина).
По 5 мл розчину в ампулах № 10 або № 5 у пачці.
Діюча речовина: дитилін; 1 мл розчину містить: дитиліну – 20 мг.
Допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота аскорбінова, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін'єкцій.
Дитилін: як приймати препарат
Застосовувати у вигляді болюсних внутрішньовенних ін'єкцій, а також внутрішньовенно у вигляді інфузій або внутрішньом’язово.
Введення Дитиліну допускається лише при наявності всіх умов для проведення штучної вентиляції легенів.
Дорослі. Дозу встановлювати індивідуально з урахуванням маси тіла, реакції пацієнта, ступеня необхідної м'язової релаксації, шляху введення.
Для проведення ендотрахеальної інтубації вводити внутрішньовенно в дозі 1 мг/кг маси тіла. Ця доза через 30-60 секунд зазвичай спричиняє м'язову релаксацію, яка триває від 2 до 6 хвилин. Більші дози спричиняють тривалішу м'язову релаксацію, але подвоєння дози необов'язково призводить до подвоєння тривалості релаксації. Додаткові дози Дитиліну, що становлять від 50 % до 100 % від початкової дози і вводяться з інтервалами від 5 до 10 хвилин, підтримуватимуть м'язову релаксацію протягом короткочасного хірургічного втручання під загальною анестезією.
Для тривалого розслаблення мускулатури протягом усієї операції Дитилін можна вводити у вигляді інфузій 0,1-0,2 % розчину, розведеного у 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчинінатрію хлориду для ін’єкцій або інфузій, зі швидкістю 2,5-4 мг/хв. Швидкість інфузії необхідно скоригувати залежно від реакції конкретного пацієнта.
Загальна доза при повторних внутрішньовенних ін'єкціях або безперервній інфузії не має перевищувати 500 мг/годину.
Дитилін сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій або інфузій, розчином Рінгера, 5 % розчином фруктози і 6 % розчином декстрану.
Дитилін сумісний з іншими міорелаксантами та опіоїдними анальгетиками.
Діти віком від 1 року. Пацієнти цієї вікової групи стійкіші до дії дитиліну (суксаметонію йодиду) порівняно з дорослими. Рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить1 мг/кг маси тіла.
При введенні дітям шляхом внутрішньовенної інфузії дозу визначати як для дорослих, але початкову швидкість інфузії знижувати пропорційно до маси тіла.
Рекомендована доза для внутрішньом’язового введення становить до 4 мг/кг маси тіла. Ці дози спричиняють м’язову релаксацію приблизно протягом 3 хвилин. Сумарна доза не має перевищувати 150 мг.
Пацієнти літнього віку. Дози для пацієнтів літнього вікуаналогічні дозам для дорослих. Люди літнього віку більш схильні до виникнення серцевих аритмій, особливо якщо вони приймають серцеві глікозиди.
Діти. Препарат застосовувати дітям віком від 1 року. Слід з обережністю застосовувати дітям, тому що у них частіше діагностується міопатія, вони більш схильні до розвитку злоякісної гіпертермії і рабдоміолізу та мають підвищений ризик розвитку серйозних побічних реакцій після введення суксаметонію.
Дитилін: протипоказання, побічні ефекти
Протипоказання
- Підвищена чутливість до компонентів препарату,
- глаукома,
- міастенія,
- гостра печінкова недостатність,
- виражена анемія,
- злоякісна гіпертермія в анамнезі,
- атипова активність холінестерази плазми крові;
- гіперкаліємія при великих травмах чи опіках, при довготривалій іммобілізації хворого,
- паралічі скелетних м’язів;
- гіперкаліємія, пов’язана з нирковою недостатністю;
- відкрита травма ока та випадки, коли підвищення внутрішньоочного тиску є небажаним;
- міопатія скелетних м’язів,
- рабдоміоліз.
Особливості застосування
Застосовувати тільки в умовах спеціалізованого відділення стаціонару за рішенням та під пильним наглядом досвідченого анестезіолога при наявності апаратури для проведення негайної інтубації трахеї, інгаляції кисню та штучної вентиляції легенів.
Є повідомлення про випадки незворотної зупинки серця після застосування суксаметонію дітям та підліткам, які мали раніше не виявлені нейром'язові захворювання. Зважаючи на небезпеку побічних явищ, рекомендується обмежити застосування суксаметонію, крім випадків, коли необхідна негайна інтубація або звільнення дихальних шляхів у критичних ситуаціях.
Слід враховувати, що у великих дозах дитилін (суксаметонію йодид) може спричинити «подвійний блок», коли після деполяризуючої дії розвивається антидеполяризуючий ефект. Внаслідок цього після останньої ін'єкції дитиліну (суксаметонію йодиду) дія довгий час (до 25-30 хвилин) не минає і самостійне дихання не відновлюється.
З обережністю застосовувати при відомій гіперчутливості до інших міорелаксантів чи до будь-якого з компонентів загальної анестезії.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосовувати тільки у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик для плода.
Побічні ефекти
З боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку шлунково-кишкового тракту: гіперсалівація, підвищення внутрішньошлункового тиску і, як наслідок, збільшення ризику регургітації і потрапляння шлункового вмісту в дихальні шляхи.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:порушення функції печінки.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: гіперглікемія, транзиторне підвищення рівня калію.
З боку серця: короткочасна брадикардія, асистолія, тахікардія, аритмія (включаючи шлуночкові аритмії), порушення серцевої провідності, кардіогенний шок, зупинка серця, колапс.
З боку судин: артеріальна гіпер- або гіпотензія, припливи.
З боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння: апное, бронхоспазм, пролонгований параліч дихальних м’язів (пов’язаний з генетично зумовленим порушенням продукування псевдохолінестерази).
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: поява м'язового болю через 10-12 годин після введення препарату, фасцикуляції м’язів, тризм, рабдоміоліз із наступним розвитком міоглобінемії та міоглобінурії.
З боку шкіри та підшкірних тканин: почервоніння шкіри, кропив’янка.
З боку імунної системи: підвищена чутливість до препарату, анафілактичний шок.
Загальні розлади та порушення у місці введення: гіпертермія, зміни у місці введення.
Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я.