Цефотаксим – інструкція, застосування, аналоги препарату
Цефотаксим: склад і форма випуску препарату
Цефотаксим: як приймати препарат
Цефотаксим: протипоказання, побічні ефекти
Цефотаксим – це антибактеріальний лікарський засіб для системного застосування.
Застосування Цефотаксиму
Цефотаксим приймається для лікування:
- інфекцій, спричинених чутливими до дії препарату мікроорганізмами:
- інфекцій ЛОР-органів (ангіни, отити);
- інфекцій дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії, плеврити, абсцеси);
- інфекцій сечостатевої системи;
- септицемії, бактеріємії;
- інтраабдомінальних інфекцій (включаючи перитоніт);
- інфекцій шкіри та м’яких тканин;
- інфекцій кісток та суглобів;
- менінгіту (за винятком лістеріозного) та інші інфекції центральної нервової системи.
Також препарат приймається для профілактики інфекцій після хірургічних операцій на травному тракті, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.
Цефотаксим: склад і форма випуску препарату
Цефотаксим випускається у формі порошку для розчину для ін’єкцій (кристалічний порошок від майже білого до світло-жовтого кольору.
По 1 г порошку у флаконі; по 1 або 5, або 50 флаконів у пачці; по 1 флакону та 1 ампулі з розчинником (вода для ін’єкцій, по 10 мл в ампулі) у блістері, по 1 блістеру в пачці.
Діюча речовина – cefotaxime. 1 флакон містить цефотаксиму (у вигляді цефотаксиму натрію) 1,0 г.
Цефотаксим: як приймати препарат
Препарат застосовують для внутрішньовенного струминного, краплинного та внутрішньом’язового введення.
Для внутрішньовенного струминного введення 1 г порошку розчиняють у 8 мл стерильної води для ін’єкцій. Вводять повільно протягом 3–5 хвилин.
Для внутрішньовенної інфузії 1 г порошку розчиняють у 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Тривалість внутрішньовенної інфузії становить 50–60 хвилин.
Для внутрішньом’язового введення 1 г порошку розчиняють у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1% розчину лідокаїну та вводять глибоко у сідничний м’яз.
Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально.
Дорослим і дітям з масою тіла 50 кг і більше призначають Цефотаксим у дозі 1 г через кожні 12 годин. У тяжких випадках призначають препарат у дозі 1 г 3–4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 12 г.
При неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів препарат призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно у дозі 1 г кожні 12 годин; при неускладненій гострій гонореї препарат вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно у дозі 1 г 1 раз на добу; при інфекціях середньої тяжкості призначають препарат у дозі 1–2 г кожні 12 годин; при тяжких інфекціях (менінгіт) призначають у дозі 2 г препарату внутрішньовенно кожні 6–8 годин.
Дітям з масою тіла менше 50 кг препарат призначають у дозі 50–100 мг/кг маси тіла на добу; дозу розподіляють на 3–4 внутрішньом’язових або внутрішньовенних введення. При тяжких інфекціях, у тому числі менінгіті, добову дозу рекомендується збільшити до 100–200 мг/кг маси тіла і ввести за 4–6 разів внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
Для недоношених дітей та дітей віком до 1 тижня життя добова доза становить 50 мг/кг маси тіла, яку розподіляють на дві рівні дози і вводять лише внутрішньовенно.
Для дітей віком 1–4 тижні добова доза препарату становить 50–100 мг/кг маси тіла; дозу розподіляють на три рівні дози і вводять лише внутрішньовенно.
Для профілактики розвитку інфекцій перед хірургічним втручанням під час введення в наркоз одноразово вводять 1 г Цефотаксиму. У разі необхідності дозу повторюють через 6–12 годин.
При порушеннях функції нирок дозу препарату потрібно зменшити. При кліренсі креатиніну 10 мл/хв і менше добову дозу препарату зменшують удвічі.
Діти. Цефотаксим призначають дітям у відповідному дозуванні (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Внутрішньом’язове введення протипоказане дітям віком до 2,5 років.
Цефотаксим: протипоказання, побічні ефекти
Протипоказання
- Підвищена чутливість до цефалоспоринів, лідокаїну (якщо лідокаїн використовується як розчинник), інших b-лактамних антибіотиків в анамнезі.
- Кровотеча, ентероколіт в анамнезі (особливо неспецифічний виразковий коліт), АV-блокада без встановленого водія серцевого ритму, тяжка серцева недостатність.
Особливості застосування
Одночасне застосування Цефотаксиму з нефротоксичними препаратами потребує контролю функції нирок; при застосуванні препарату більше 10 днів необхідний контроль формули периферичної крові.
З обережністю призначати лікарський засіб при порушеннях функції нирок або печінки, при підвищеній чутливості до пеніцилінів в анамнезі.
Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим для профілактики гіпокоагуляції слід призначати препарати вітаміну К.
При тривалому лікуванні потрібно контролювати формулу крові, а також лабораторні показники функції печінки і нирок. У період застосування препарату можлива позитивна пряма реакція Кумбса і псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказано.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи слід уникати керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами у період лікування.
Побічні ефекти
- З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, дисбактеріоз, метеоризм, стоматит, глосит; рідко – псевдомембранозний коліт.
- З боку гепатобіліарної системи: гепатит, гостра печінкова недостатність, порушення функції печінки, жовтяниця, холестаз.
- Алергічні реакції: висипання, гіперемія, мультиформна ексудативна еритема, синдромСтівенса – Джонсона, гарячка, еозинофілія, анафілактичні реакції, свербіж, кропив’янка, бронхоспазм, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк; рідко – анафілактичний шок.
- З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, інтерстиціальний нефрит.
- Лабораторні показники: збільшення печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази та білірубіну, концентрації азоту сечовини та креатиніну, гіпокоагуляція.
- З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гіпопротромбінемія, гемолітична анемія, гранулоцитопенія, анізоцитоз, еозинофілія, гіпокоагуляція.
- З боку центральної нервової системи: головний біль, оборотна енцефалопатія, запаморочення, судоми, підвищена втомлюваність, слабкість.
- Місцеві реакції: біль, запалення тканин, флебіт, інфільтрат у місці введення, біль по ходу вени.
- Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (наприклад кандидозного вагініту).
- Інші: кровотечі та крововиливи, аутоімунна гемолітична анемія, інтерстиціальний нефрит, гостра печінкова недостатність, аритмія (при швидкому струминному введенні), позитивна реакція Кумбса.
Аналоги Цефотаксиму
- Лораксим
- Фагоцеф
- Цкфоксим
- Цефотаксим
Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я.
